діточий

ДІТО́ЧИЙ, а, е, діал. Дитячий.

Було щось невимовно принадне і таємниче в тім німім погляді наївних, майже ще діточих, а вже таких цікавих і вдумливих очей (Фр., III, 1950, 89);

Я дуже радий, що цензура пустила мої діточі оповідання (Коцюб., III, 1956, 122);

Згадуються діточі літа, як дуже лячно було на маленькій душі (Ірчан, II, 1958, 160).