егоїст
ЕГОЇ́СТ, а, ч. Той, хто відзначається егоїзмом.
Такий він мертвяк, такий грубий і дуже грубий егоїст (Коцюб., III, 1956, 157);
Все це були егоїсти, які прагнули задовольнити лише власні інтереси (Грим., Подробиці.., 1956, 427).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- егоїст — Самолюб, самолюбець, себелюб, себелюбець. Словник синонімів Полюги
- егоїст — егої́ст іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- егоїст — Самолюб|ець|, себелюб|ець|, індивідуаліст, егоцентрист, кн. нарцис, с. шкурник; З. П. честолюб, марнолюб. Словник синонімів Караванського
- егоїст — [еигоуйіст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іy Орфоепічний словник української мови
- егоїст — -а, ч. Той, хто відзначається егоїзмом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- егоїст — Себелюб Словник чужослів Павло Штепа
- егоїст — (франц. egoiste) людина, що ставить над усе особисті інтереси. Словник іншомовних слів Мельничука
- егоїст — ЕГОЇ́СТ (людина, яка понад усе ставить особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БЕЦЬ, СЕБЕЛЮ́Б, САМОЛЮ́БЕЦЬ, САМОЛЮ́Б. Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем (П. Дорошко); — Ваше кохання стоптала жінка через власну глупоту.. Словник синонімів української мови
- егоїст — Егої́ст, -та; егої́сти, -стів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)