екзальтованість

ЕКЗАЛЬТО́ВАНІСТЬ, ності, ж., книжн.

1. тільки одн. Властивість і стан за знач. екзальто́ваний.

Вакуленко зрозумів бажання молодого матроса, але єдине, що його утримувало від остаточного рішення — це екзальтованість Бучного (Ткач, Моряки, 1948, 121).

2. рідко. Вчинок, викликаний екзальтацією.

Такі екзальтованості не могли здаватися правдоподібними людині, що звикла вести виключно практичне життя (Черн., Що робити?, перекл. Дукина, 1936, 437).