екзотика

ЕКЗО́ТИКА, и, ж., книжн. Усе (природа, побут, культура і т. ін. віддалених країн), що є незвичайним для даної місцевості, що здається дивовижним, надто мальовничим.

Коли Ніна Олександрівна, знаджена, кінець кінцем, екзотикою Середньої Азії, приїхала сюди через вісім місяців, вона жахнулась, побачивши голі стіни третього будинку у дворі (А.-Дав., За ширмою, 1963, 31);

Він уперше потрапив у товариство тропічних і субтропічних рослин, де навіть звичайний ір-динський дуб поруч з аристократичною пальмою здається зухвалою екзотикою (Ле, Право.., 1957, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

екзотика — екзо́тика іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
екзотика — ЕКЗОТИКА, ЕКЗОТИЗМ – ЕКЗОТИЧНІСТЬ Екзотика, рідше екзотизм, -у. Все характерне для природи, побуту, культури віддалених, маловідомих країн: рослинна екзотика, словесна екзотика, екзотика південних країн, екзотика в музиці. Екзотичність, -ності, ор. Літературне слововживання
екзотика — Дивовижність, дивоглядність, незвичайність, мальовничість. Словник синонімів Караванського
екзотика — [еиґзотиека] -кие, д. і м. -иец'і Орфоепічний словник української мови
екзотика — -и, ж. Усе (природа, побут, культура і т. ін. віддалених країн), що є незвичайним для даної місцевості, що здається дивовижним, надто мальовничим. || Дивні, незвичні, з погляду людей даної країни, особливості природи, звичаїв, мистецтва віддалених країн. Великий тлумачний словник сучасної мови
екзотика — екзо́тика (від грец. εξωτικός – чужий іноземний) дивні, незвичні, з погляду людей даної країни, особливості природи, звичаїв, мистецтва віддалених країн. Словник іншомовних слів Мельничука
екзотика — Екзо́тика, ки, -ці Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
екзотика — екзотика (в архітектурі і паркобудівництві): Використання незвичних форм при розробці фасадів і опорядженні інтер'єрів у будівлях та "заморських" (екзотичних) рослин у парках. Архітектура і монументальне мистецтво