1. Словник української мови в 11 томах

екскаватор

ЕКСКАВА́ТОР, а, ч. Самохідна машина для розробки, переміщення грунтів, гірських порід, корисних копалин і різних сипких та кускових матеріалів.

За годину роботи екскаватор може навантажити залізничний ешелон (Наука.., 9, 1956, 11);

Довгошиї екскаватори хапали зубами землю і вивертали її в кузови вантажних машин (Панч, Ерік.., 1950, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. екскаватор — екскава́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. екскаватор — ЕКСКАВАТОР – ЕСКАЛАТОР Екскаватор, -а. Самохідна землерийна машина. Ескалатор, -а. Механічні рухомі сходи. Літературне слововживання
  3. екскаватор — Экскаватор — excavator, excavating machine — *Bagger, Exkavator — самохідна землерийна машина для виймання та переміщення м’якого ґрунту, гірської породи тощо. Ідея створення землерийних машин належить Леонардо да Вінчі, який на початку XVI ст. Гірничий енциклопедичний словник
  4. екскаватор — -а, ч. Самохідна машина для розробки, переміщення ґрунтів, гірських порід, корисних копалин і різних сипких та кускових матеріалів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. екскаватор — Копачка, див. землечерпалка Словник чужослів Павло Штепа
  6. екскаватор — екскава́тор (англ. excavator, від лат. excavo – видовбую) самохідна землерийна машина для виймання й переміщування грунту, гірської породи тощо. Словник іншомовних слів Мельничука