1. Словник української мови в 11 томах

елегійний

ЕЛЕГІ́ЙНИЙ, а, е.

1. Прикм. до еле́гія 1.

В елегійних творах перевага надається довгим голосним і дифтонгам (Рад. літ-во, 5, 1958, 88);

Елегійний жанр.

2. перен. Сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість.

Якийсь сум охопив його душу, викликавши тим часом в голові елегійні думи (Стар., Облога.., 1961, 70);

Бувало, що й ця самобутня поезія сільського надвечір’я настроювала Кіндрата на елегійний лад (Іщук, Вербівчани, 1961, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. елегійний — елегі́йний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. елегійний — (лад) сумовитий, журливий, меланхолійний, невеселий; елегіч ний. Словник синонімів Караванського
  3. елегійний — -а, -е. 1》 Прикм. до елегія 1). Елегійний жанр. 2》 перен. Сумовитий, журливий; який викликає меланхолійну задумливість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. елегійний — елегі́йний властивий елегії; сумний. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. елегійний — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
  6. елегійний — Елегі́чний і елегі́йний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)