1. Словник української мови в 11 томах

елегія

ЕЛЕ́ГІЯ, ї, ж.

1. Ліричний вірш задумливого, сумного характеру.

Якби ви знали, паничі, Де люде плачуть живучи, То ви б елегій не творили Та марне бога б не хвалили, На наші сльози сміючись (Шевч., II, 1953, 229);

Трансформуються і набувають нових рис такі жанри, як пісня, ліричний роздум — медитація, елегія, ода (Іст. укр. літ., II, 1956, 190);

// В античній поезії — вірш будь-якого змісту, написаний двовіршами певної форми.

2. Вокальний чи інструментальний твір задумливого, сумного характеру.

3. перен. Смуток, меланхолія.

Мелодія задзвеніла елегією, смутком, але не важким, не тим, що вбиває душу, гнітить серце й накидає чорне покривало на очі (Н.-Лев., III, 1956, 310).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. елегія — еле́гія іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. елегія — (гр. elegeia, elegos — скаpга) вipш, у якому виpаженi настpої жуpби, туги, смутку, безнадiї, меланхолiї. Пошиpений у твоpчостi сентименталiстiв та pомантикiв (“Осіння елегія” О. Блока). Словник стилістичних термінів
  3. елегія — Вірш <�навіяний смутком>; П. смуток, меланхолія. Словник синонімів Караванського
  4. елегія — -ї, ж. 1》 Ліричний вірш задумливого, сумного характеру. || В античній поезії – вірш будь-якого змісту, написаний двовіршами певної форми. 2》 Вокальний чи інструментальний твір задумливого, сумного характеру. 3》 перен. Смуток, меланхолія. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. елегія — Дума Словник чужослів Павло Штепа
  6. елегія — (від гр. elegos — жалоба, журба) — п’єса сумного, журливого характеру. Зразки Е. створили Г.Персел, Л.Бетховен, М.Глінка, Ф.Ліст, М.Лисенко, І.Стравінський, П.Чайковський та ін. Словник-довідник музичних термінів
  7. елегія — • елегія (грец. 'ελεγεία — журлива пісня) - лірич. жанр медитативного або емоційного, нерідко — журливого змісту. Виникла в Греції у 7 ст. до н. е. як вірш, написаний елегійним дистихом. У творчості давньогрец. поетів 7 — 6 ст. до н. Українська літературна енциклопедія
  8. елегія — еле́гія (грец. ελεγεία, від έλεγος – журлива пісня) 1. Один з жанрів лірики: вірш, у якому виражені настрої смутку, журби, роздуму, меланхолії. 2. Музичний твір задумливого, сумного характеру. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. елегія — Ліричний вірш, з настроями смутку, задуми, жалю; античні е., побудовані у формі елегійного дистиха, відзначаються багатством тематики та настроїв. Універсальний словник-енциклопедія
  10. елегія — Еле́гія, -гії, -гією; -гії, -гій (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. елегія — Елегія, -гії ж. Элегія. Як би ви знали, паничі, де люде плачуть живучи, то ви б елегій не творили. Шевч. ІІ. 152. Словник української мови Грінченка