елліни
Е́ЛЛІНИ, ів, мн. (одн. е́ллін, а, ч.; е́ллінка, и, ж.), книжн. Стародавні греки.
У цій країні [Греції].. жило сміливе, енергійне і працьовите населення. Воно називало себе еллінами, а свою країну Елладою (Іст. стар. світу, 1957, 69);
[Федон:] Хто слави не бажає, той не еллін — жадобу сю батьки нам заповіли, діставши від дідів (Л. Укр., III, 1952, 436).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me