1. Словник української мови в 11 томах

емалювальник

ЕМАЛЮВА́ЛЬНИК, а, ч. Майстер, що займається емалюванням чого-небудь.

Першими у боротьбу за економію включилися емалювальники (Веч. Київ, 25.III 1958, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. емалювальник — емалюва́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. емалювальник — -а, ч. Майстер, що займається емалюванням чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови