1. Словник української мови в 11 томах

естетичний

ЕСТЕТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Прикм. до есте́тика.

Соціалістичний реалізм пройшов велику школу очищення від скверни догматизму і начотництва, які гальмували розвиток естетичної теорії (Рад. літ-во, 1, 1958, 3);

— Правда, картина не зовсім естетична, але зате реальна, — тяг далі Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 75).

2. Пов’язаний із створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті.

Література в нашому суспільстві відіграє винятково важливу роль у формуванні комуністичної ідеології, в розвитку естетичних смаків радянської людини (Іст. укр. літ., І, 1954, 9);

// Викликаний прекрасним у житті чи мистецтві.

Вона сідає за фортепіано — і передчуття естетичного задоволення наповняє душу молодого студента (Хотк., І, 1966, 52).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. естетичний — естети́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. естетичний — ЕСТЕТИЧНИЙ – ЕСТЕТНИЙ – ЕСТЕТСЬКИЙ Естетичний. Який стосується естетики; пов’язаний із створенням і сприйняттям прекрасного; пройнятий естетизмом. Вж. зі сл. Літературне слововживання
  3. естетичний — [еистеитичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. естетичний — -а, -е. 1》 Прикм. до естетика. 2》 Пов'язаний зі створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в мистецтві та житті. || Викликаний прекрасним у житті чи мистецтві. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. естетичний — див. художній Словник синонімів Вусика
  6. естетичний — естети́чний той, що стосується естетики або відповідає її вимогам. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. естетичний — Естети́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)