етапник

ЕТА́ПНИК, а, ч. Людина, яку переправляють куди-небудь етапом.

Вартові солдати хвилювались, підганяли етапників, збивали їх у тісну юрбу, лаялись (Донч., III, 1956, 41);

*У порівн. В один край від бочок і в другий.. бовваніли люди гуртками по межівнику, мов херсонські етапники на спочинку (Гончар, Таврія.., 1957, 206).