1. Словник української мови в 11 томах

етер

ЕТЕ́Р, у, ч., поет. Те саме, що ефі́р 1-3.

Тільки спочили, як Сон легкокрилий з етеру ясного Вогким повітрям летить і тумани нічні розгортає (Зеров, Вибр., 1966, 244);

Пливе етер, струмує вітер, джерела б’ють нових поем (Тич., І, 1957, 117).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. етер — Етер: — ефір [8;25;31;49;XI] — ефір, повітря [47] Словник з творів Івана Франка
  2. етер — ете́р іменник чоловічого роду ефір Орфографічний словник української мови
  3. етер — сов. ЕФІР, МІТ. <�найчистіше> повітря, осідок богів; (безповітряний простір) захмарні висі <�простори>, підхмар'я, піднебесся; РАД. зона радіохвиль; ХЕМ. зневоднений спирт <�фенол>. Словник синонімів Караванського
  4. етер — -у, ч., поет. Те саме, що ефір 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. етер — ете́р повітря (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. етер — Другий; якийсь; хтось Словник застарілих та маловживаних слів
  7. етер — Ете́р, -ру; ете́ри, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)