ех
ЕХ, виг.
1. Уживається при вираженні захоплення чим-небудь, задоволення з приводу чого-небудь, раптового здивування і т. ін.
— Щаслива пора! Ех, давайте за їх [панянок] хоч вип’ємо (Мирний, III, 1954, 269);
— Ех! Ще кілька день тому — де це було? В Азії. На станції Ташкент стояв у черзі за квитком.., і от — іде [Давид Мотузка] по дорозі на Обухівку (Головко, II, 1957. 10).
2. Уживається при вираженні невдоволення, нарікання, докору і т. ін.
— Ех, шкода! — зітхнув Рудик. — Якби можна, забив би я оце парочку диких гусей та засмажив на маслі (Коцюб., І, 1955, 199);
[Лікар:] Ех, панночки, панночки! Бідовий народ! Прочитає останнє слово науки і думає, що вже всю мудрість проглинула (Л. Укр., II, 1951, 40).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ех — ех вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- ех — е-хе-хе, виг. 1》 Уживається для вираження захоплення чим-небудь, задоволення з приводу чого-небудь, раптового здивування і т. ін. 2》 Уживається для вираження невдоволення, нарікання, докору і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ех — див. ох Словник синонімів Вусика
- ех — Ех! меж. Эхъ! Ех, говорить, мало! Хоть би ще трошки дали. Рудч. Ск. II. 83. Чого ти, жінко, плачеш? — Ех, чоловіче, чого я плачу! А зробиш мені те, що я тебе буду просити? Рудч. Ск. І. 80. Ех, як би то!... Та що й казать! Кебети не маю. Шевч. ІІ. 3. Словник української мови Грінченка