ехінокок
ЕХІНОКО́К, а, ч., зоол., мед. Маленький стрічковий черв’як, який паразитує в тонких кишках собаки і деяких інших тварин.
Сюди ж [до другої групи глистів] належать і ехінококи, якими діти заражаються від собак (Шк. гігієна, 1954, 328);
// Личинка такого черв’яка, що паразитує в різних органах людини та травоїдних тварин.
В серці [людини] іноді оселюються ехінококи — личинки стрічкових червів-паразитів (Рад. Укр., 23.III 1966, 4).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ехінокок — ехіноко́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ехінокок — -а, ч., зоол., мед. Маленький стрічковий черв'як, який паразитує в тонких кишках собаки і деяких інших тварин. || Личинка такого черв'яка, що паразитує в різних органах людини і травоїдних тварин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ехінокок — ехіноко́к (від грец. έχΐνος – їжак і коки) вид стьожкових червів, що в дорослому стані паразитують у кишечнику собаки, вовка, шакала, зрідка кішки, а в личинковій стадії – інших тварин і людини. Спричинює хворобу ехінококоз. Словник іншомовних слів Мельничука