жагучий

ЖАГУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який дуже хоче пити; спраглий.

*Образно. О, як пили поля жагучі Вологу свіжу і живу! (Рильський, І, 1956, 324).

2. Який має високу температуру, сильно нагрітий; гарячий (у 1 знач.).

Я стояв мовчазний коло печі, гартував жагучу білу сталь (Рудь, Дон. зорі, 1958, 37);

//Те саме, що жарки́й 1.

Я так люблю жагуче літо і даль і зоряну блакить (Сос., Зел. світ, 1949, 10).

3. Який виражає велике почуття; пристрасний.

Повсталому трудовому народові імпонувало не тільки пристрасне поетичне слово Кобзаря, пройняте жагучою ненавистю до гнобителів, насичене палкими закликами до боротьби за свободу, а й особиста доля поета (Рад. літ-во, 2, 1964, 41);

Це дідусь, напевне, своїми розповідями заронив в її серце таку жагучу цікавість (Хижняк, Тамара, 1959, 16);

*Образно. Я горе народів в жагучі рядки переллю, Щоб слово звучало, як присуд війні й палію (Забашта, Вибр., 1958,108);

// Пройнятий великим почуттям любові; який виражає велике почуття любові; пристрасний, палкий.

Найніжніша любов і сумніви блукали по ньому [обличчі], світилися в темних жагучих очах (Ільч., Серце жде, 1939, 232);

Так, ти палка й жагуча в почуттях, Холодна ти у роздумах тривожних (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 134);

*Образно. У тумані вранішнім зливались Голоси жагучих солов’їв (Рильський, І, 1946, 184).

4. Який важко витримати; нестерпний.

Жагучий біль все дужче стискав їй серце (Шиян, Гроза.., 1956, 619);

Бжеський почервонів: навіть на самоті не міг він згадувати цього ганебного випадку без жагучого сорому (Тулуб, Людолови, І, 1957, 12).