жакет

ЖАКЕ́Т, а, ч.

1. Коротка жіноча одежа, яку носять поверх блузки або плаття.

За ним крокувала простоволоса, коротко підстрижена, в темному жакеті і ясному платті дівчина (Вільде, Сестри.., 1958, 278);

— Поїдьмо до шефів, — сказала жінка, надіваючи хутряний жакет (Кучер, Чорноморці, 1956, 320).

2. заст. Те саме, що піджа́к.

І оком знавця оглядає рану, Бальовий фрак на нім, жакет розп’яв. Поцмокує (Фр., XI, 1952, 257).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жакет — жаке́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. жакет — ЖАКЕТА (жіноча) жакетка; (чоловіча) куртка, піджак, френч, д. твін, твін чик, (морська) кітель, г. маринарка; жакетик. Словник синонімів Караванського
  3. жакет — -а, ч. 1》 Коротка жіноча одежа, яку носять поверх блузки або плаття. 2》 заст. Те саме, що піджак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жакет — див. одіяння Словник чужослів Павло Штепа
  5. жакет — 1. святковий (але не вечірній) чоловічий одяг з коміром із вилогами і довгими, обрізаними навскоси полами; доповненням ж. є смугасті штани; у вжитку з 2-ої полов. XIX ст.; 2. верхня частина жіночого костюма. Універсальний словник-енциклопедія
  6. жакет — ПІДЖА́К (верхня частина костюма), МАРИНА́РКА, ПІДЖАЧИ́НА розм.; ЖАКЕ́Т, ЖАКЕ́ТКА розм. (перев. жіночий; чоловічий — застаріле). Одягнений він постаромодному: піджак, біла сорочка з краваткою (С. Журахович); Рудий.. застьобував свою безбарвну піджачину (М. Словник синонімів української мови