жалість
ЖА́ЛІСТЬ, лості, ж.
1. Співчутливе ставлення до чужого горя, переживання; жаль, жалощі.
Де вже його в ката тут шукати тії жалості, коли тільки й думки — як би з другого жили вимотати (Мирний, III, 1954, 79);
Так трапилося [Свириду], що не з кохання, а з жалості одружився на молодій удовиці (Стельмах, II, 1962, 16).
◊ Жа́лість бере́ за се́рце кого — співчуття, жаль відчуває хто-небудь.
Подивлюсь бувало на неї [Стасю].., а самого чомусь жалість бере за серце: тоненька, як тільки од вітру не зломиться (Мур., Бук. повість, 1959, 51).
2. рідко. Почуття скорботи, печалі, туги, смутку.
— Їсти, ні пити не хочу, З тяжкої жалості плачу (Фр., XIII, 1954, 256);
Невеселі то картини [праці у салогоні різника]..; глибоко, як куля, засідають вони у вашім серці, піднімають усю жалість зо дна (Мирний, І, 1954, 49).
Значення в інших словниках
- жалість — жа́лість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- жалість — (до кого) жаль, жалощі, співчуття, спочуття, фр. милосердя; (тяжка) Р. скорбота, туга, смуток, печаль. Словник синонімів Караванського
- жалість — -лості, ж. 1》 Співчутливе ставлення до чужого горя, переживання; жаль, жалощі. 2》 рідко. Почуття скорботи, печалі, туги, смутку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жалість — Жаль, жалощі, жалоба Словник чужослів Павло Штепа
- жалість — див. сум Словник синонімів Вусика
- жалість — СПІВЧУТТЯ́ (чуйне ставлення до чиїх-небудь переживань, горя), СПІВЧУВА́ННЯ, ЖАЛЬ, ЖА́ЛІСТЬ, ЖА́ЛОЩІ, ЖАЛІ́ННЯ розм., КОНДОЛЕ́НЦІЯ зах., СПОЧУВА́ННЯ рідше, СПОЧУТТЯ́ рідше. Їй хотілося вилити своє горе, .. знайти співчуття (П. Словник синонімів української мови
- жалість — Жа́лість, -лости, -лості, -лістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жалість — Жалість, -лости ж. 1) Состраданіе, жалость. В їх нема ні трохи жалости. К. ЧР. 252. 2) Грусть, тоска. Куди піду, повернуся, не маю радости, тільки в очах завше сльози, а в серці жалости. Чуб. V. 476. Твоя мила лежить дома із жалости хора. Гол. ІІІ. 391. ум. жалостонька. Желех. Словник української мови Грінченка