жаринка
ЖАРИ́НКА, и, ж, Пестл. до жари́на.
Вогкий хмиз стріляв на всі боки жаринками (Донч., V, 1957, 474);
Бач, сів біля вікна, поблискує жаринкою цигарки (Скл., Карпати, II, 1954, 125);
Омелькові очі розгорілись радісними натхненними жаринками (Донч., II, 1956, 519);
*Образно. Юрко відчував себе зараз жаринкою отієї пролетарської революції, що невгасимо палає на Сході (Козл., Ю. Крук, 1957, 421);
*У порівн. Він [Тарас] слухав їх [кріпаків], затаївши подих, і кожне слово беззахисних людей, наче жаринка, падало йому в серце (Баш, На землі.., 1957, 9).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жаринка — жари́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- жаринка — -и, ж. Пестл. до жарина. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жаринка — Жарина, -ни ж. Раскаленный уголекъ. Кадив, кадив (піп), а це якось жарина з кадильниці й упала да попові в халяву. Рудч. Ск. ІІ. 197. ум. жаринка. Став ті жаринки вигрібать. Мнж. 139. Словник української мови Грінченка