жаровня

ЖАРО́ВНЯ, і, ж.

1. Металева, перев. невелика посудина для розжареного вугілля, що використовується замість печі.

Їсти готують [бідняки Капрі] на вулиці, в жаровнях (Коцюб., III, 1956, 354);

Дві жаровні, повні червоного жару, стояли посередині для курців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 368);

*У порівн. — Дивись, Карпе, он як річка горить, мов жаровня (Мирний, І, 1954, 257).

2. Металевий лист із загнутими краями, на якому печуть або підсушують що-небудь.

Поставила [Улянка] гарбуз варитись, а насіння — на жаровню у духовку (Донч., IV, 1957, 67);

Жаровню склепали з шматків жерсті… (Ле, Клен. лист, 1960, 161).

3. Металева лопатка із загнутими двома краями, признач. для вибирання жару.

Я враз побачив там на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (Мик., Кадильниця, 1959, 36).