1. Словник української мови в 11 томах

жарота

ЖАРО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що жара́ 1.

Спека, як в червні, аж голова болить од жароти (Коцюб., III, 1956, 133);

Від жароти мліють щойно складені полукіпки (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 52);

Праця в такій жароті [на жнивах], в пеклі, викликає в хлопців якесь хвилювання (Вас., Вибр., 1954, 237);

Хлопцям розкаже [старий сталевар] про давні речі.. Як дізнавався, чи сталь готова, Чи стерпить жароту піч… (Шпорта, Запоріжці, 1952, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жарота — жаро́та іменник жіночого роду спека розм. Орфографічний словник української мови
  2. жарота — -и, ж., розм. Те саме, що жара 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жарота — див. спека Словник синонімів Вусика
  4. жарота — СПЕ́КА (гаряче, дуже нагріте сонцем повітря), ЖАРА́, ПАЛ, ЖАРІ́НЬ розм., ЖАР рідше, СКВАР діал.; СПЕКО́ТА́, ПЕ́КЛО розм., ЖАРОТА розм., ВАР розм. (велика спека); ПАРНЯ́ (спека з надмірною вологістю). Словник синонімів української мови
  5. жарота — Жарота, -ти ж. Жара, зной. Вдень жарота припікала. Мкр. Н. 27. Спасівська жарота. Стор. МПр. 1. Словник української мови Грінченка