жарота
СПЕ́КА (гаряче, дуже нагріте сонцем повітря), ЖАРА́, ПАЛ, ЖАРІ́НЬ розм., ЖАР рідше, СКВАР діал.; СПЕКО́ТА́, ПЕ́КЛО розм., ЖАРОТА розм., ВАР розм. (велика спека); ПАРНЯ́ (спека з надмірною вологістю). Спека та посуха того літа Мертвили поле і серця в'ялили (М. Рильський); Було вже надвечір. Сонце світило стиха, без жари (П. Куліш); Їй мріється далеке небо безхмарне, білі розпечені палом мури (М. Старицький); В хаті була спекота, і вони спали в сінях (Григорій Тютюнник); В хаті було пекло, як і на сонці (Ю. Яновський); Спека, як в червні, аж голова болить од жароти (М. Коцюбинський); Сонце підбилося ген-ген понад осокори, розпекло пісок.. і все замовкло під його варом (Дніпрова Чайка); У холодку — і там парня, аж в'ялить, Бо сонечко вогнем неначе палить (Л. Глібов).
Значення в інших словниках
- жарота — жаро́та іменник жіночого роду спека розм. Орфографічний словник української мови
- жарота — -и, ж., розм. Те саме, що жара 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- жарота — див. спека Словник синонімів Вусика
- жарота — ЖАРО́ТА, и, ж., розм. Те саме, що жара́ 1. Спека, як в червні, аж голова болить од жароти (Коцюб., III, 1956, 133); Від жароти мліють щойно складені полукіпки (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 52); Праця в такій жароті [на жнивах], в пеклі... Словник української мови в 11 томах
- жарота — Жарота, -ти ж. Жара, зной. Вдень жарота припікала. Мкр. Н. 27. Спасівська жарота. Стор. МПр. 1. Словник української мови Грінченка