жбурнути
ЖБУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., ким, чим, розм. Однокр. до жбурля́ти.
Четвертий лежав, читав та як жбурне книжкою під поріг! (Свидн., Люборацькі, 1955, 157);
Човна жбурнуло вбік, пасажири інстинктивно вхопилися руками за борти (Гончар, Новели, 1954, 55);
Наче не слова він жбурнув в обличчя зрадливій дівчині, а всього себе, все своє нутро — з болем, з кров’ю, з розпачем (Дмит., Наречена, 1959, 190);
*Образно. Блиснули в сонці далі прозорі, Вітер жбурнув за ліси багрянці (Шпорта, Вибр., 1958, 54).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жбурнути — жбурну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- жбурнути — -ну, -неш, док., перех. і неперех., ким, чим, розм. Однокр. до жбурляти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жбурнути — ки́дати (шпурля́ти, жбурля́ти і т. ін.) / ки́нути (шпурну́ти, жбурну́ти і т. ін.) камінці́ (камінця́, гру́дкою і т. ін.) в горо́д кого, чий. Зачіпати кого-небудь словами, розмовами, натякаючи на щось. — Оце жінка. Вогонь!... Фразеологічний словник української мови
- жбурнути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови