1. Словник української мови в 11 томах

жебрак

ЖЕБРА́К, а́, ч.

1. Людина, яка живе з милостині; старець.

Хата, до котрої ми зайшли, то була напіврозвалена — стара кучка, житло старого діда жебрака (Фр., І, 1955, 70);

Безногий Шпулька був головою корпорації київських жебраків — це він визначав кому, коли й в якому районі жебрачити (Смолич, Мир.., 1958, 73);

*У порівн. Коли б не це, я, напевне, попросив би в неї шматочок хліба, як жебрак (Сміл., Сашко, 1957, 143).

2. Дуже бідна людина.

— Тебе хотять сватать багатирі, а не такі жебраки, як ми самі (Н.-Лев., III, 1956, 331);

— Золото моє пропало… Лишився жебраком… хоч по світу йди з торбою… (Шиян, Гроза.., 1956, 100).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жебрак — жебра́к: попрошайка, живущій подвяніемъ [ІФ,1890] — прошак, що живе з милостині. (Ів.Фр.) [III] Словник з творів Івана Франка
  2. жебрак — жебра́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. жебрак — Старець, прохач, прошак, тор бар, <�жебрущий> дід, зн. торботряс, кландало, кландига, д. гдира, у фр. лазар, р. старун; П. БІДАР, злидняк. Словник синонімів Караванського
  4. жебрак — [жеибрак] -ака, м. (на) -аков'і/-аку, кл. -ачеи, мн. -аки, -ак'іў Орфоепічний словник української мови
  5. жебрак — -а, ч. 1》 Людина, яка живе з милостині; старець. 2》 Дуже бідна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. жебрак — Голобриш, дід, жебра, жебран, злидень, злидняк, канюка, ковдош, койдош, лабза (діал.), лазар, либець, лигир, лигиряка, прохач, прошак, рахман, старець, старцюга, старцюган, старчиха (ж. Словник синонімів Вусика
  7. жебрак — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл. Словник синонімів української мови
  8. жебрак — Жебра́к, -ка́, -ко́ві, -ра́че! -раки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. жебрак — Жебрак, -ка м. Нищій. Не пішла дівка за козака, тілько пішла за жебрака. Чуб. V. 915. Словник української мови Грінченка