жебоніти
ЖЕБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм.
1. Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати.
Він замахав руками, не зводячи вирячених очей з Коржа, який щось жебонів на своє виправдання і озирався на всі боки (Добр., Тече річка.., 1961, 53);
// Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно.
Він невгаваючи жебонів своїм козячим голоском, хвалив, сподівався, божився і прохав (Коцюб., І, 1955, 379);
Закохані пари тихо жебоніли по перелазах чи під акацією (Іщук, Вербівчани, 1961, 37).
2. перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.).
Над нами крутився й жебонів рухливий стовп невразливої, мирно настроєної мошкари (Кач., Вибр., 1953, 306);
Біля самої стайні по-весняному жебонить струмок (Стельмах, Правда.., 1961, 237);
*У порівн. Дівчинка стиха сміялася, наче далекий струмок жебонів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 348).
Значення в інших словниках
- жебоніти — Жебоні́ти: — говорити [51] Словник з творів Івана Франка
- жебоніти — жебоні́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- жебоніти — (як маля) бубоніти, белькотіти, белькотати; (тихо) шепотіти, шепотати, шептати, шушукати; (між собою) шептатися, шепотатися, шушукатися; (- струмок) дзюркотіти, дзюркотати. Словник синонімів Караванського
- жебоніти — [жеибоун’ітие] -н'у, -бониш, -бониемо, -бониете; нак. -бони, -н'іт' Орфоепічний словник української мови
- жебоніти — -ню, -ниш, недок., розм. 1》 Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. || Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно. 2》 перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- жебоніти — див. говорити Словник синонімів Вусика
- жебоніти — БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИ вульг., ВЕРЗЯ́КАТИ вульг. (звичайно про п'яних). Словник синонімів української мови
- жебоніти — Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, -ня́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- жебоніти — Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37. Словник української мови Грінченка