1. Орфоепічний словник української мови

жебоніти

жебоні́ти

[жеибоун’ітие]

-н'у, -бониш, -бониемо, -бониете; нак. -бони, -н'іт'

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жебоніти — Жебоні́ти: — говорити [51] Словник з творів Івана Франка
  2. жебоніти — жебоні́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. жебоніти — (як маля) бубоніти, белькотіти, белькотати; (тихо) шепотіти, шепотати, шептати, шушукати; (між собою) шептатися, шепотатися, шушукатися; (- струмок) дзюркотіти, дзюркотати. Словник синонімів Караванського
  4. жебоніти — -ню, -ниш, недок., розм. 1》 Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. || Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно. 2》 перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жебоніти — див. говорити Словник синонімів Вусика
  6. жебоніти — БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИ вульг., ВЕРЗЯ́КАТИ вульг. (звичайно про п'яних). Словник синонімів української мови
  7. жебоніти — Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, -ня́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. жебоніти — ЖЕБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм. 1. Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. Він замахав руками, не зводячи вирячених очей з Коржа, який щось жебонів на своє виправдання і озирався на всі боки (Добр., Тече річка.. Словник української мови в 11 томах
  9. жебоніти — Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37. Словник української мови Грінченка