1. Словник української мови в 11 томах

желіпати

ЖЕЛІПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., діал,

1. Кричати, сваритися.

— Сюди його давай! Хто викрикує? — желіпав посередник (Мирний, II. 1954, 198).

2. Голосно плакати, ревти.

Невеличку дівчинку Маринку , що желіпала на всі хати, Христя узяла на руки, носила, шикала, дзенькала у вікно, — ніщо не помагало (Мирний, III, 1954, 155).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. желіпати — желіпа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. желіпати — -аю, -аєш, недок., діал. 1》 Кричати, сваритися. 2》 Голосно плакати, ревти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. желіпати — див. кричати Словник синонімів Вусика
  4. желіпати — КРИЧА́ТИ (говорити, вимовляти з криком, дуже голосно розмовляти), РЕПЕТУВА́ТИ розм., ЗІПА́ТИ розм., ЗИ́КАТИ розм., НАДРИВА́ТИСЯ розм., НАДСА́ДЖУВАТИСЯ розм., ГАЛА́КАТИ (ГАЛА́ЙКАТИ) діал., ГАЛАЙКОТА́ТИ (ГАЛАЙКОТІ́ТИ) підсил. діал., ЖЕЛІПА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  5. желіпати — Желіпа́ти, -па́ю, -єш гл. 1) Медленно ѣсть. 2) одн. в. желіпнути, -ну, -неш. Сильно закричать, заорать. Бач, трясця його матері! — желіпнув Грицько. Мир. Пов. І. 156. Словник української мови Грінченка