жемчуг
ЖЕ́МЧУГ, у, ч., рідко. Дорогоцінна перламутрова речовина у вигляді зерен білого, рожевого, жовтуватого, зрідка чорного кольору, яку добувають з черепашок деяких молюсків; перли.
[Лінкей:] Без ліку злота я надбав І самоцвітів назбирав.. Найкращий жемчуг-жемчужок Візьми собі для сережок (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 366);
// Вироби, прикраси з цієї речовини.
Накинула на себе небога свитину та й пішла, як була убрана на весіллі, в жемчузі, в дукачах і самоцвітах (Стор., І, 1957, 40);
*У порівн. І кожний крок мій з квіточки, з билини Краплисту росу, мов жемчуг, трусив (Фр., XIII, 1954, 175).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жемчуг — же́мчуг іменник чоловічого роду перли рідко Орфографічний словник української мови
- Жемчуг — Перли Неправильно-правильно
- жемчуг — Перла, перли, перло, перлина, перлинка Словник чужослів Павло Штепа
- жемчуг — Жемчуг, -гу м. Жемчугъ. Ой там Ганно чка гуляла, жемчуг намисто порвала. Чуб. III. 188. ум. жемчужок. Словник української мови Грінченка