1. Словник української мови в 11 томах

женчик

ЖЕ́НЧИК, а, ч. Пестл. до жнець.

Ой жніте, женчики, обжинайтеся, І на чорную хмару озирайтеся (Думи.., 1941, 168);

[Мати:] Ходіте, женчики! вже є полудень (Л. Укр., III, 1952, 237).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. женчик — же́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. женчик — -а, ч. Пестл. до жнець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. женчик — див. молодий; селянин Словник синонімів Вусика
  4. женчик — ЖНЕЦЬ (той, хто жне хлібні рослини), ЖНИВА́Р, ЖЕ́НЧИК пестл., ЖНІЙ рідше, ЖЕ́ННИК рідше, ЖЕНЧА́Р рідше. — На літо шукатиму собі добрих женців, маю жито, овес, біб... (С. Чорнобривець); Високий худорлявий чоловік ішов повз жниварів... Словник синонімів української мови
  5. женчик — Же́нчик, -ка; -чики, -ків (змен. від жнець) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. женчик — Женчик, -ка м. ум. отъ жнець. Словник української мови Грінченка