1. Словник української мови в 11 томах

женчиха

ЖЕНЧИ́ХА, и, ж. Жінка, що жне хлібні рослини.

Часами й злякана сіра миш висмикнеться зі своєї нори, перебіжить попід ноги женчисі та й знов повзне в ямку (Фр., І, 1955, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. женчиха — женчи́ха іменник жіночого роду, істота жінка, що жне хлібні рослини Орфографічний словник української мови
  2. женчиха — -и, ж. Жінка, що жне хлібні рослини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. женчиха — Женчиха, -хи ж. Жница. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка