1. Словник української мови в 11 томах

жердь

ЖЕРДЬ, і, ж,, розм. Те саме, що жерди́на 1.

— Здоров, Степане! Що ти робиш, Що понад річку з жердю ходиш? (Фр., XI, 1952, 68);

Вирубав [Іван] собі жердь і всі гуси побив (Калин, Закарп. казки, 1955, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жердь — жердь іменник жіночого роду, істота жердина розм. Орфографічний словник української мови
  2. жердь — -і, ж., розм. Те саме, що жердина 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жердь — Жердина, жердка, ворина, перечка, щогла, див. віха Словник чужослів Павло Штепа
  4. жердь — ЖЕРДИ́НА (довгий, тонкий, без гілок відрізок дерева), КЛЮЧИ́НА, ЖЕРДЬ розм.; ВОРИ́НА (перев. для огорожі). Жердина була довга, ледве пробивався з нею (Віктор) поміж кущами й вільхами (М. Словник синонімів української мови
  5. жердь — Жердь, -ді ж. Дышло въ вѣтряной мельницѣ, которымъ ее поворачиваютъ. Полт. г. Словник української мови Грінченка