жерло

ЖЕРЛО́, а́, с.

1. Передній отвір у стволі артилерійської зброї; дуло.

Гармати будуть спрямовані жерлами на Зимовий палац (Коп., Тв., 1953, 521);

Поволі з німою погрозою заворушилися гармати: навідники повертали чорні жерла на ціль (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 534);

// Частина артилерійської зброї у вигляді труби, через яку проходить снаряд; ствол.

У передсвітанковій млі чорніли низенькі вагони панцерника, над якими, наче журавлі, заглядали в небо тонкі жерла зеніток (Петльов., Хотинці, 1949, 211);

На коліях, наїжившись тупоносими кулеметами та довгими жерлами гармат, стояли.. важкі, присадкуваті сіро-зелені споруди (Юхвід, Оля, 1959, 290);

*У порівн. Оточене місто ще курилося сотнями заводських димарів, зведених догори, як жерла величезних фортечних гармат (Гончар, І, 1954, 217).

2. Вхідний отвір печі.

— Стійте! — крикнув Крукке, намагаючись спинити рух крана, який просовував уже в жерло печі мульду, наповнену сталевими уламками (Собко, Серце, 1952,14);

// Вихідний отвір димаря, труби і т. ін.

Жерла заводських димарів, захекавшись, салютують в небо сизим фейєрверком диму (Коп., Вибр., 1953, 54);

На трубі, біля самого її жерла, стоїть, тримаючись за трос, людина… (Донч., II, 1956, 412).

3. Вузький і глибокий отвір.

Кратер з’єднується з жерлом вулкана, яке досягає величезної глибини, доходячи до магматичного басейну (Наука.., 6, 1958, 56).