1. Словник української мови в 11 томах

жерсть

ЖЕРСТЬ, і, ж. Тонкий листовий метал, покритий оловом; бляха.

На даху його будинку крутиться вирізаний з жерсті півник (Донч., IV, 1957, 312);

Він саме відкривав коробочку з консервами і різав жерсть легко, немов папір (Ткач, Крута хвиля, 1956, 78);

*У порівн. Сухе листя деренчало.., як жерсть (Донч., V, 1957, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жерсть — жерсть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. жерсть — -і, ж. Тонкий листовий метал, покритий оловом; бляха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жерсть — Бляха Словник чужослів Павло Штепа
  4. жерсть — БЛЯ́ХА (листове залізо), ЖЕРСТЬ. Словник синонімів української мови
  5. жерсть — Жерсть, -сти, -сті, же́рстю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жерсть — Жерсть, -ти ж. Жесть. Словник української мови Грінченка