жертвуватель
ЖЕ́РТВУВАТЕЛЬ, я, ч., рідко. Той, хто жертвує що-небудь, чим-небудь.
Збирав я їх [книги] у жертвувателів без розбору (Бурл., Напередодні, 1956, 248).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жертвуватель — же́ртвуватель іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови