живло

ЖИВЛО́, а́, с., діал. Усе живе, жива природа.

За сонцем усе живло прокинулось (Мирний, II, 1954, 55);

В її [природи] голосах не дзвеніло чуття людське — се радше був голос дикого, грізного живла… (У. Кравч., Вибр., 1958, 421).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

живло — Живло́: Жи́вло: — бурхлива течія [16] — основа живого, стихія, матерія [3] — середовище, сфера [8] — стихія [II,V] — усе живе, живуще [21] Словник з творів Івана Франка
живло — живло́ іменник середнього роду все живе діал. Орфографічний словник української мови
живло — Жи́вло. Стихія, джерело. Деякі молодці, одушевлені горячою любов ю до нещасного народу, зуміли розбудити лагідний рух і спонукали иньші живла, охочі до роботи, протиділати веденій par force гнобителями мадяризациї [... Українська літературна мова на Буковині
живло — -а, с., діал. Усе живе, жива природа. Великий тлумачний словник сучасної мови
живло — А, с., діал. Усе живе, жива природа. І пам'ять несхолола ще тужилася вберегти тепло долонь і лиць, щоб усміхи забуті на мене чатували на розпутті, щоб не стихало сну метке живло... (П-1:69); щоб сторчилось і тут живе живло, щоб вистромлялося з усіх розщелин усе, що прагне жити. (П-2:22). Словник поетичної мови Василя Стуса
живло — Живло, -ла с. Все живое, живущее. За сонцем усе живло прокинулось. Мир. ХРВ. Усе живло тремтіло його духу. Мир. ХРВ. 359. Словник української мови Грінченка