1. Словник поетичної мови Василя Стуса

живло

живло́

А, с., діал. Усе живе, жива природа.

І пам'ять несхолола

ще тужилася вберегти тепло

долонь і лиць, щоб усміхи забуті

на мене чатували на розпутті,

щоб не стихало сну метке живло... (П-1:69);

щоб сторчилось і тут живе живло,

щоб вистромлялося з усіх розщелин

усе, що прагне жити. (П-2:22).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. живло — Живло́: Жи́вло: — бурхлива течія [16] — основа живого, стихія, матерія [3] — середовище, сфера [8] — стихія [II,V] — усе живе, живуще [21] Словник з творів Івана Франка
  2. живло — живло́ іменник середнього роду все живе діал. Орфографічний словник української мови
  3. живло — Жи́вло. Стихія, джерело. Деякі молодці, одушевлені горячою любов ю до нещасного народу, зуміли розбудити лагідний рух і спонукали иньші живла, охочі до роботи, протиділати веденій par force гнобителями мадяризациї [... Українська літературна мова на Буковині
  4. живло — -а, с., діал. Усе живе, жива природа. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. живло — ЖИВЛО́, а́, с., діал. Усе живе, жива природа. За сонцем усе живло прокинулось (Мирний, II, 1954, 55); В її [природи] голосах не дзвеніло чуття людське — се радше був голос дикого, грізного живла… (У. Кравч., Вибр., 1958, 421). Словник української мови в 11 томах
  6. живло — Живло, -ла с. Все живое, живущее. За сонцем усе живло прокинулось. Мир. ХРВ. Усе живло тремтіло його духу. Мир. ХРВ. 359. Словник української мови Грінченка