1. Словник української мови в 11 томах

жилуватий

ЖИ́ЛУВАТИЙ, а, е. З випнутими жилами ( див. жи́ла¹1).

Шия у жінки вся довга, жилувата, в зморшках (Л. Укр., IV, 1954, 212);

Дід обняв його своєю великою, сухою, жилуватою рукою (Довж., III, 1960, 389).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жилуватий — жи́луватий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жилуватий — -а, -е. З випнутими жилами (див. жила I 1)). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жилуватий — ЖИ́ЛАВИЙ (з випнутими жилами), ЖИ́ЛУВАТИЙ, ЖИЛЯ́СТИЙ рідше. Здорові жилаві руки.. нагадували про давнього Миколу Джерю (І. Нечуй-Левицький); Дід обняв його своєю великою, сухою, жилуватою рукою (О. Довженко); Чорний від сажі Митрофан Юхимович.. Словник синонімів української мови
  4. жилуватий — Жи́луватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. жилуватий — Жилуватий, -а, -е = жилавий 1. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка