1. Словник української мови в 11 томах

жирафа

ЖИРА́ФА, и, ж. Африканська плямиста жуйна тварина ряду парнокопитних з коротким тулубом на високих і тонких ногах та дуже довгою шиєю, яка закінчується невеликою головою.

Показав їй там натуру, Різні звірі та рослини, І жирафу, й кедр ліванський, ї верблюда (Л. Укр., IV, 1954, 200).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жирафа — жира́фа іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жирафа — -и, ж. Африканська плямиста жуйна тварина ряду парнокопитих з коротким тулубом на високих і тонких ногах та дуже довгою шиєю, яка закінчується невеликою головою з характерними ріжками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. жирафа — жира́фа (франц. girafe, італ. giraffa, з араб. зурафа) 1. Рід жуйних парнокопитних ссавців. Поширені в Африці. Збереглися переважно в національних парках. 2. Сузір’я Північної півкулі зоряного неба. В СРСР видно цілий рік. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. жирафа — Жира́фа, -фі; -ра́фи, -ра́ф Правописний словник Голоскевича (1929 р.)