життя-буття
ЖИТТЯ́-БУТТЯ́ (~я́-я́), с., розм. Спосіб існування кого-небудь.
Ведуть балачки казахи про своє життя-буття, про мисливство, про вовків, що лошат загризають щоночі, про худобу (Донч., І, 1956, 133);
Килині Іванівні самій треба було розв’язати питання про дальше життя-буття (Дмит., Наречена, 1959, 147).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- життя-буття — життя́-буття́ іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
- життя-буття — -я, с., розм. Життя кожної людини з усіма радощами, тривогами, бідами, сподіваннями, втратами тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- життя-буття — ЖИТТЯ́ (повсякденний спосіб існування когось), ПО́БУТ, БУТТЯ́, ІСНУВА́ННЯ, ЖИТТЯ́-БУТТЯ́ розм., ЖИТУ́ХА фам., ПРОЖИВА́ННЯ рідше, ЖИТІЄ́ ірон. рідше, ПРОЖИ́ТОК діал. Словник синонімів української мови