життя

ЖИТТЯ́, я́, с.

1. Існування всього живого; протилежне смерть.

Ніякий звук життя не долітає В його в’язницю (Фр., XIII, 1954, 211);

Я тут пізнав і полюбив природу, життя і сонце ніжно полюбив (Гонч., Вибр., 1959, 75).

2. Стан живого організму в стадії розвитку, зросту.

Ростом вона була невеличка, безздоровна; життя ледве-ледве тліло в її жилах (Мирний, І, 1954, 46);

Він подав ознаки життя тільки вже тоді, коли.. жіночий крик затих (Збан., Єдина, 1959, 92).

3. Період існування кого-небудь; вік.

[Любов:] Остерігали! Я за все своє життя ні від кого не чула поважної, щирої, дружньої остороги (Л. Укр., II, 1951, 75);

Де вже було податися туди [в ліс] бідняцьким пастушкам, батьки яких вперше за довге життя при допомозі ревкому придбали корівок (Цюпа, Три явори, 1958, 4);

// Все пережите, зроблене людиною за час її існування; біографія.

Хотів [Потап] розказати ціле життя, всі свої кривди, отут, серед тиші, де дерева стояли, як свічки у церкві (Коцюб., II, 1955, 279);

Життя [О. С.] Попова — зразок самовідданого служіння своєму народові, передовій науці (Наука.., 3, 1959, 16);

*Образно. В житті кожного судна найвідповідальнішим моментом є спуск його на воду (Наука.., 8, 1959, 18).

4. Спосіб існування кого-небудь.

— Опізнився, небораче, — Одказав земляк йому [Конику], — Хто кохав життя ледаче, Непереливки тому (Гл., Вибр., 1957, 120);

Я пізнав життя осідле І всі радощі його І бажав би в нім скінчити Решту днів життя свого (Фр., XIII, 1954, 359).

5. Жива істота.

Біля боку лежить її втіха й надія, спочиває її крихітка серця, що вона з таким болем одірвала від свого й пустила на світ окремим життям (Мирний, IV, 1955, 293);

Коли б люди і перестали вживати м’ясо, не обминули б прокляття долі: нищить інше життя для свого існування (Коцюб., II, 1955, 362).

6. перен. Про щось дороге, необхідне, важливе.

[Маруся:] Прощай, моя ти втіхонько єдина, Моє життя, мій раю дорогий (Сам., II, 1958, 15).

7. Прояв фізичних і духовних сил живих істот.

Трудно пізнати в ньому того повного енергії, сили та життя Замфіра, яким він був ще недавно (Коцюб., І, 1955, 229);

Ох, як весело було торік у сю пору! він був повний життя, повний надій; — а тепер.,. Тепер він сидить без сили, слабий,,, (Л. Укр., III, 1952, 472).

8. Пожвавлення, рух, посилення діяльності живих істот.

Життя клекотіло внизу, в глибокій долині, а тут стояла тиша (Коцюб., II,1955, І23);

Щиро супроводжувала [Людмила] Захара.. в цьому, сповненому вируючого життя, незабутньому місті (Ле, Право.., 1957, 40).

9. Сукупність явищ, що характеризують існування, визначають розвиток ного-небудь.

Яка-небудь шина.. або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали перед його очі картину шумливого життя фабрики (Коцюб., II, 1955, 7);

Творчість безмежна і різноманітна, як різноманітне й безмежне в своєму переможному розвитку життя нашого великого соціалістичного суспільства (Довж., І, 1958, 20).

10. Те, що реально існує; дійсність.

Артистично змальована вдача тітки Наталчиної..; ся постать узята цілком з життя і робить враження портрета (Л. Укр., V, 1956, 43);

Українські вчені.. тісно пов’язують свої дослідження з практикою, з життям (Наука.., 12, 1957, 7).

◊ Віддава́ти (відда́ти) життя́ див, віддава́ти; Вкоро́чувати (вкороти́ти) життя́ собі́ — необережними, необдуманими діями, вчинками призводити до передчасної загибелі, смерті.

Одразу ж перейшов [Сидорчук] на благальний шепіт: — Ходімо, Андрюшо… Батька загубиш і собі життя вкоротиш (Ю. Ведзик, Полки.., 1959, 30);

Дарува́ти життя́:

а) залишити живим засудженого до страти; помилувати;

б) не вбити, відпустити на волю (про тварин і т. ін.).

Він тому ведмедю Дарував життя! (Л. Укр., IV, 1954, 138);

Життя́ бере́ (взяло́) своє́ — перемагає те, що випливає з законів життя.

Незважаючи на вороже ставлення церковників до повітряних і особливо космічних польотів, життя взяло своє (Наука.., 6, 1959, 39);

Життя́ нема́ (нема́є) кому: а) (від кого-чого) кому-небудь доводиться зазнавати великих неприємностей від кого-, чого-небудь.

— Собаки й вівчарі твої, Усі ви — вороги мої: Од вас мені життя немає… (Гл., Вибр., 1957, 71);

б) (без кого) кому-небудь важко, неможливо жити без когось.

— Ти знаєш, Насте, що мені нема життя без тебе… Без тебе я нуджу світом, без тебе я нещасний, — промовив сумно Гнат (Коцюб., І, 1955, 49);

Життя́ поверну́лося го́стрим бо́ком до кого — у чиєму-небудь житті настав період труднощів, невдач.

[Матушка гуменя:] Ти ще молода така, до тебе життя повернулося своїм гострим бо-кому непривітною стороною, то ти думаєш і все так буде. Пройде рік-другий, болячі виразки підгояться, серце захоче знову жити (Мирний, V, 1955, 71);

Зав’я́зувати (зав’яза́ти) життя́ див. зав’я́зувати;

За перетво́рення в життя́ — за здійснення;

Запрова́джувати (запрова́дити) в життя́ див. запрова́джувати;

Зв’я́зувати (зв’яза́ти) життя́ див. зв’я́зувати;

Зна́ти ціну́ життю́ — пізнавши життя (з його труднощами та навіть загрозою смерті), ставати обережнішим у своїх діях.

Максим тепер уже знав ціну життю — не кидався так, як замолоду, у саме, мовляв, пекло (Мирний, II, 1954, 135);

Іти́ в но́гу з життя́м — не відставати від загального темпу життя, жити інтересами сьогоднішнього дня.

Марксистсько-ленінська теорія завжди йде в ногу з життям;

Люби́ти над життя́ — любити дуже сильно, більш за все.

Клянемося Вам бути гідними Миколи Красношапки, любити і захищати свій народ, як наш бойовий товариш, який над життя любив свою Вітчизну (Вишня, І, 1956, 310);

Не життя́ — не можна спокійно жити.

Вона думала, що тепер їй і в місті не життя. Яке їй життя, коли її на увесь світ обезславили? (Мирний, IV, 1955, 61);

Не на життя́, а на смерть — що-небудь має дуже рішучий, різкий характер.

[Коваль:] Я певен, що куркульський агітпроп уже десь працює. Боротьба, хлопці, не на життя, а на смерть (Мик., І, 1957, 52);

Обірва́ти життя́ — умертвити, убити.

Фашистська бомба в перший день віроломного нападу гітлерівської Німеччини на Радянський Союз — 22 червня 1941 р. — обірвала життя письменника-патріота [С. Тудора] (Іст. укр. літ., II, 1956, 581);

Поверта́ти (поверну́ти) все життя́ кого — вносити великі, докорінні зміни у життя кого-небудь.

— Не знаю, що могло б із мене вийти, Злодюжка, безпритульний чи ракло, Коли б не випадок один, не зустріч, Що повернула все моє життя На зовсім інший шлях (Перв., II, 1958, 105);

Позба́вити життя́ — умертвити, убити.

Що він зробив? .. За що позбавив життя., молоду людину? (Фр., I, 1955, 315);

Покла́сти (зложи́ти) життя́ — загинути, борючись за що-небудь, захищаючи щось.

[Ряженко:] За наше всенародне життя вони своє життя поклали (Мик., І, 1957, 334);

Прохо́дити (пройти́) шко́лу життя́ — здобувати життєвий досвід.

За сорок років існування комсомолу України велику школу життя пройшли мільйони юнаків і дівчат (Наука.., 6, 1959, 8).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. життя — життя́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. життя — Існування, буття, не смерть, поб. життя-буття, поживання, з. жилба, д. жи воття; (людини) вік; (святих) житіє, суч. життєпис, біографія, життєвий шлях; П. жива душа <�істота>, жм. дихання; ФР. шкура <н. Словник синонімів Караванського
  3. життя — Особлива форма руху матерії, яка характеризується обміном речовин і енергії, самовідновленням, саморозвитком, системним самоврядуванням. Словник термінів з агрофітоценології
  4. життя — [жиет':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови
  5. життя — -я, с. 1》 Вища форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення, самовідтворення. || Існування всього живого; прот. смерть. 2》 Стан живого організму в стадії розвитку, зросту. 3》 Період існування кого-небудь; вік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. життя — життя́: ◊ відібра́ти собі́ життя́ вчинити самогубство (ст): Часами навіть вигадували різні історії. Наприклад, повідомили польську й жидівську пресу, що о 10 годині ранку жінка відбере собі життя, скочивши з даху готелю “Жорж”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. життя — Гірке його життя, як полин. Йому дуже тяжко живеться. Життя вільне, як собаці на прив’язі. Має підневільне життя. Життя є школою, аби побороти матерію. Людина вчиться все життя, як керувати своїми бажаннями. Життя не є забавкою, а істиною. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. життя — (-я) с. Словник жарґонної лексики української мови
  9. життя — Динамічний стан організму, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією із зовнішнім середовищем; прояви ж.: харчування, дихання, виділення, збудливість, рух, розмноження, ріст. Універсальний словник-енциклопедія
  10. життя — ва́жити голово́ю (життя́м) чиєю (чиїм). Наражати кого-небудь на смертельну небезпеку. — Боже, він жартує! Ви ж головою важите своєю!.. Ховайтесь! Як хто прийде, то ви пропали!... Фразеологічний словник української мови
  11. життя — ЖИТТЯ — концепт, характерною особливістю якого є те, що він, попри притаманність багатьом філософським і релігійним вченням, не є, зазвичай, предметом експліцитних визначень і виявляє свій зміст у контексті різноманітних філософських тлумачень. Філософський енциклопедичний словник
  12. життя — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
  13. життя — Життя́, -ття́, -ттю́, -ття́м, в житті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  14. життя — Життя, -тя с. Жизнь, житье. Чи годиться в суботу життє спасати, чи погубляти. Єв. Мр. ІІІ. 4. Звання козаче, а життя собаче. Ном. № 790. Яке життя, така й смерть. Ном. № 7101. за життя = за живота. Словник української мови Грінченка