життя

Особлива форма руху матерії, яка характеризується обміном речовин і енергії, самовідновленням, саморозвитком, системним самоврядуванням.

Джерело: Словник термінів з агрофітоценології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. життя — [жиет':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови
  2. життя — ва́жити голово́ю (життя́м) чиєю (чиїм). Наражати кого-небудь на смертельну небезпеку. — Боже, він жартує! Ви ж головою важите своєю!.. Ховайтесь! Як хто прийде, то ви пропали!... Фразеологічний словник української мови
  3. життя — життя́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  4. життя — Існування, буття, не смерть, поб. життя-буття, поживання, з. жилба, д. жи воття; (людини) вік; (святих) житіє, суч. життєпис, біографія, життєвий шлях; П. жива душа <�істота>, жм. дихання; ФР. шкура <н. Словник синонімів Караванського
  5. життя — ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Словник синонімів української мови
  6. життя — Життя́, -ття́, -ттю́, -ття́м, в житті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. життя — ЖИТТЯ́, я́, с. 1. Існування всього живого; протилежне смерть. Ніякий звук життя не долітає В його в’язницю (Фр., XIII, 1954, 211); Я тут пізнав і полюбив природу, життя і сонце ніжно полюбив (Гонч., Вибр., 1959, 75). Словник української мови в 11 томах
  8. життя — життя́: ◊ відібра́ти собі́ життя́ вчинити самогубство (ст): Часами навіть вигадували різні історії. Наприклад, повідомили польську й жидівську пресу, що о 10 годині ранку жінка відбере собі життя, скочивши з даху готелю “Жорж”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  9. життя — -я, с. 1》 Вища форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення, самовідтворення. || Існування всього живого; прот. смерть. 2》 Стан живого організму в стадії розвитку, зросту. 3》 Період існування кого-небудь; вік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  10. життя — Гірке його життя, як полин. Йому дуже тяжко живеться. Життя вільне, як собаці на прив’язі. Має підневільне життя. Життя є школою, аби побороти матерію. Людина вчиться все життя, як керувати своїми бажаннями. Життя не є забавкою, а істиною. Приповідки або українсько-народня філософія
  11. життя — ЖИТТЯ — концепт, характерною особливістю якого є те, що він, попри притаманність багатьом філософським і релігійним вченням, не є, зазвичай, предметом експліцитних визначень і виявляє свій зміст у контексті різноманітних філософських тлумачень. Філософський енциклопедичний словник
  12. життя — Життя, -тя с. Жизнь, житье. Чи годиться в суботу життє спасати, чи погубляти. Єв. Мр. ІІІ. 4. Звання козаче, а життя собаче. Ном. № 790. Яке життя, така й смерть. Ном. № 7101. за життя = за живота. Словник української мови Грінченка
  13. життя — (-я) с. Словник жарґонної лексики української мови
  14. життя — Динамічний стан організму, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією із зовнішнім середовищем; прояви ж.: харчування, дихання, виділення, збудливість, рух, розмноження, ріст. Універсальний словник-енциклопедія