життя

ВІК (тривалість існування живого організму — людини, тварини, рослини; якийсь тривалий період цього існування), ЖИТТЯ́, ЛІТА́ мн., РО́КИ мн., ДНІ мн. ПОРА́ (період у рості, розвитку, існуванні когось, чогось). Тяжко, діти, Вік одинокому прожить (Т. Шевченко); Хто так на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло (Леся Українка); Але ці згадки молодих літ тільки на одну мить майнули й згасли, як у тумані (І. Нечуй-Левицький); У нього промайнуло в голові дитинство й дитячі роки (Ю. Яновський); Ой річечко, голубонько! Як хвилечки твої — Пробігли дні щасливії І радощі мої (Л. Глібов); Все це нагадало мені і мою дитячу пору і моє дівування (Панас Мирний).

ДІ́ЙСНІСТЬ (те, що насправді існує або існувало), РЕА́ЛЬНІСТЬ, ЖИТТЯ́, НАТУ́РА, Я́ВА (ЯВ), СУ́ЩЕ книжн.; ПРА́КТИКА (галузь застосування й перевірки вірогідності певних положень або висновків). Тіні розвіялися. Лишилася дійсність, життя (Н. Кобринська); Наметове місто, вибудоване раніш уявою Порфира Кульбаки, нарешті стало реальністю (О. Гончар); -- У тебе все в теорії. А в мене — все з натури, з практики (І. Багмут); І небо стало меншати мені. Нема безмежжя, довженого щирим дитячим оком. І нема довіри, що втрачене явою буде в сні (В. Стус); І стали явом давні наші сни (В. Бичко); Слова — лише знаки сущого, й не треба ховатися за словами, надавати їм більшого значення, ніж вони мають насправді (Є. Гуцало).

ЖИТТЯ́ (стан живого організму — людини, тварини, рослини), ІСНУВА́ННЯ, БУТТЯ́ уроч., ДНІ чиї, ЖИВІ́Т заст., ЖИВОТТЯ́ діал. (людини). Життя покидало Орлика. Але він не здавався.. Він мовчав, і вся воля пішла на цей напружений і мовчазний опір смерті (О. Довженко); Бруньки на деревах лопались, і з них тріумфально, стихійно виливалось життя (І. Багряний); Існування рослини при такій температурі — неможливе (О. Гончар); Поете, тям, зазнати маєш ти всіх мук буття.., Заким дійдеш до світлої мети (І. Франко); Мої дні течуть тепер серед степу, серед долини, налитої зеленим хлібом (М. Коцюбинський); — Його сивуха запалила І живота укоротила, І він, як муха в зиму, зслиз (І. Котляревський); — Тепер слухаю, як кує зозуля, та так мені забажалось, щоб вона накувала мені багато год живоття (І. Нечуй-Левицький).

ЖИТТЯ́ (повсякденний спосіб існування когось), ПО́БУТ, БУТТЯ́, ІСНУВА́ННЯ, ЖИТТЯ́-БУТТЯ́ розм., ЖИТУ́ХА фам., ПРОЖИВА́ННЯ рідше, ЖИТІЄ́ ірон. рідше, ПРОЖИ́ТОК діал. З того часу веду дуже одноманітне життя, бо тут неможлива погода, щодня дощі такі сильні, що Черемош розлився (М. Коцюбинський); Сержант Перова писала про побут рідної частини (Ю. Яновський); Десь на третій рік шахтарського буття Семен відчув себе внутрішньо цілком дорослою людиною (І. Ле); Там, в тих суворих тундрових просторах, в ночах табірного тяжкого існування побачили світ крихітні доньки (О. Гончар); Остап сидів з Іваном у садку за столиком під крислатою яблунею й розпитував про теперішнє життя-буття (О. Підсуха); "Все рівно дома життя не буде. А там армія підскочить — і почнеться моя самостійна житуха", — роздумував він, збуджений домашньою сваркою (Григір Тютюнник); (Коновалиха:) Подивлюся я на людське проживання та й обіллюся слізоньками... (М. Кропивницький); — Ти, кажу, матушка, і ти кума.. насамперед посвятіть мене в житіє своє і про супостата повідайте (Я. Баш); Дай їй, Боже, прожиток щасливий за її щирість! (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. життя — життя́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. життя — Існування, буття, не смерть, поб. життя-буття, поживання, з. жилба, д. жи воття; (людини) вік; (святих) житіє, суч. життєпис, біографія, життєвий шлях; П. жива душа <�істота>, жм. дихання; ФР. шкура <н. Словник синонімів Караванського
  3. життя — Особлива форма руху матерії, яка характеризується обміном речовин і енергії, самовідновленням, саморозвитком, системним самоврядуванням. Словник термінів з агрофітоценології
  4. життя — [жиет':а] -т':а, р. мн. -т':іў Орфоепічний словник української мови
  5. життя — -я, с. 1》 Вища форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин, самооновлення, самовідтворення. || Існування всього живого; прот. смерть. 2》 Стан живого організму в стадії розвитку, зросту. 3》 Період існування кого-небудь; вік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. життя — життя́: ◊ відібра́ти собі́ життя́ вчинити самогубство (ст): Часами навіть вигадували різні історії. Наприклад, повідомили польську й жидівську пресу, що о 10 годині ранку жінка відбере собі життя, скочивши з даху готелю “Жорж”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. життя — Гірке його життя, як полин. Йому дуже тяжко живеться. Життя вільне, як собаці на прив’язі. Має підневільне життя. Життя є школою, аби побороти матерію. Людина вчиться все життя, як керувати своїми бажаннями. Життя не є забавкою, а істиною. Приповідки або українсько-народня філософія
  8. життя — (-я) с. Словник жарґонної лексики української мови
  9. життя — Динамічний стан організму, який полягає у неперервності процесів обміну матерією та енергією із зовнішнім середовищем; прояви ж.: харчування, дихання, виділення, збудливість, рух, розмноження, ріст. Універсальний словник-енциклопедія
  10. життя — ва́жити голово́ю (життя́м) чиєю (чиїм). Наражати кого-небудь на смертельну небезпеку. — Боже, він жартує! Ви ж головою важите своєю!.. Ховайтесь! Як хто прийде, то ви пропали!... Фразеологічний словник української мови
  11. життя — ЖИТТЯ — концепт, характерною особливістю якого є те, що він, попри притаманність багатьом філософським і релігійним вченням, не є, зазвичай, предметом експліцитних визначень і виявляє свій зміст у контексті різноманітних філософських тлумачень. Філософський енциклопедичний словник
  12. життя — Життя́, -ття́, -ттю́, -ття́м, в житті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. життя — ЖИТТЯ́, я́, с. 1. Існування всього живого; протилежне смерть. Ніякий звук життя не долітає В його в’язницю (Фр., XIII, 1954, 211); Я тут пізнав і полюбив природу, життя і сонце ніжно полюбив (Гонч., Вибр., 1959, 75). Словник української мови в 11 томах
  14. життя — Життя, -тя с. Жизнь, житье. Чи годиться в суботу життє спасати, чи погубляти. Єв. Мр. ІІІ. 4. Звання козаче, а життя собаче. Ном. № 790. Яке життя, така й смерть. Ном. № 7101. за життя = за живота. Словник української мови Грінченка