1. Словник української мови в 11 томах

житіє

ЖИТІЄ́, я́, с.

1. літ., іст. Опис чийогось життя (найчастіше святого).

Перечитав він псалтир, часословець, перечитав житіє якогось святого… (Мирний, II, 1954, 130);

Своїми стилістичними прийомами цей [Галицько-Волинський] літопис виявляє органічну спорідненість з поміткою Владимиро-Суздальської Русі — найдавнішим житієм Олександра Невського і передмовою до нього (Іст. УРСР, І, 1953, 113).

Житія́ святи́х — збірник описів життя людей, яких церква визнає святими.

Вона давно вже не читала житія святих, а ось у цьому книгосховищі, напевне, є книжки про всіх святих мучеників… (Донч., III, 1956, 46).

2. ірон., рідко. Те саме, що життя́ 3.

— Та вам як розказать своє житіє усе, то буде на весь день казки (Вовчок, VI, 1956, 129).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. житіє — житіє́ іменник середнього роду церк. Орфографічний словник української мови
  2. житіє — -я, с. 1》 літ., іст. Опис чийогось життя (найчастіше святого). Житія святих — збірник описів життя людей, яких церква визнає святими. 2》 ірон., рідко. Те саме, що життя 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. житіє — ЖИТТЯ́ (повсякденний спосіб існування когось), ПО́БУТ, БУТТЯ́, ІСНУВА́ННЯ, ЖИТТЯ́-БУТТЯ́ розм., ЖИТУ́ХА фам., ПРОЖИВА́ННЯ рідше, ЖИТІЄ́ ірон. рідше, ПРОЖИ́ТОК діал. Словник синонімів української мови