жичити
ЖИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., діал. Зичити.
Побий, боже, вороженьки, що нам жичать лихо, Ми з тобою, голубоньку, любімося тихо (Пісні та романси.., І, 1956, 192);
— Кому то ти добра такого жичиш? — любенько обізвалась Галя до його (Мирний, II, 1954, 141).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жичити — жи́чити дієслово недоконаного виду те ж, що 'зичити' — бажати комусь чогось діал. Орфографічний словник української мови
- жичити — -чу, -чиш, недок., перех., діал. Зичити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- жичити — жи́чити (зи́чити) 1. позичати (ср, ст): Не зич, дурню, нікому жінки, сірака, ані кобили (Франко) 2. бажати (ср, ст): Жичу тобі щастя (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- жичити — Зичити, бажати, жадати Словник застарілих та маловживаних слів
- жичити — БАЖА́ТИ (висловлювати комусь побажання чого-небудь, мати якісь побажання стосовно когось), ЗИ́ЧИТИ, ЖАДА́ТИ, ЖИ́ЧИТИ діал.; ХОТІ́ТИ (мати якісь побажання щодо когось). — Док.: побажа́ти, пожада́ти рідше. Словник синонімів української мови
- жичити — Жичити, -чу, -чиш гл. = зичити. Тим не жичу тобі лиха, роскажи, будь ласкав, зтиха. Ном. Боярину, красний паничу, доброго здоров'я жичу. Мет. 202. Словник української мови Грінченка