1. Словник української мови в 11 томах

жмакати

ЖМА́КАТИ, аю, аєш і ЖМАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Захоплюючи, здавлюючи який-небудь предмет руками, м’яти, псувати його форму.

Валентин Модестович обома руками жмакає край скатертини (Шовк., Інженери, 1956, 210);

Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 30);

Жмакує [Січкар] гроші в кишені, що аж тріщить вона (Стельмах, II, 1962, 39).

2. розм. Те саме, що жува́ти 1.

У хаті стало тихо, тільки було чуть, як лущало порося в зубах та жмакали й плямкали.. роти (Н.-Лев., III, 1956, 378).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жмакати — жма́кати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. жмакати — див. їсти; м'яти; рвати Словник синонімів Вусика
  3. жмакати — Бгати, м'яти; жмакувати. Словник синонімів Караванського
  4. жмакати — -аю, -аєш і жмакувати, -ую, -уєш, недок., перех. 1》 Захоплюючи, здавлюючи який-небудь предмет руками, м'яти, псувати його форму. 2》 розм. Те саме, що жувати 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жмакати — ЖУВА́ТИ (роздрібнювати їжу, корм у роті), ПЕРЕЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕМИНА́ТИ, ЖМА́КАТИ розм., ЖМАКУВА́ТИ розм.; РОЗЖО́ВУВАТИ, ПЕРЕТИРА́ТИ (старанно); ЖВА́КАТИ розм., ЖВАКУВА́ТИ рідше (перев. утворюючи певні звуки); КУТУЛЯ́ТИ діал. (через силу, повільно). — Док. Словник синонімів української мови
  6. жмакати — Жмакати, -каю, -єш гл. 1) Жевать. 2) = жмакувати 2. Словник української мови Грінченка