жмакання
ЖМА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. жма́кати.
Він [папірець] мав виразні сліди жмакання й кілька масних чи свічкових плям (Ле, Опов. та нариси, 1950, 3);
*Образно. Випадання окремих слів із тексту, неясна передача думки, жмакання фраз і слів.. заважали не тільки мені грати, але й публіці слухати і розуміти мене (Моє життя в мист., 1955, 462).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me