жнив’яний

ЖНИВ’Я́НИЙ, а, е. Прикм. до жнива́.

Поки не почалася жнив’яна пора, молодь охоче затіває гулі (Гур., Новели, 1951, 44);

//Власт., характерний для пори жнив.

Ніч була гаряча, жнив’яна (Н.-Лев., І, 1956, 456);

— Встановляться дні жнив’яні і погожі! На мостику [комбайна] буду! На правім крилі! (С. Ол., Вибр., 1959, 125).