1. Словник української мови в 11 томах

жований

ЖО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до жува́ти.

2. прикм. Роздрібнений, розім’ятий зубами.

Горпина нянькувала коло малої Солохи, запихала її жованим сухим хлібом з остюками (Мирний, І, 1954, 50).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жований — жо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. жований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до жувати. 2》 прикм. Роздрібнений, розім'ятий зубами. Великий тлумачний словник сучасної мови