1. Словник української мови в 11 томах

жовна

ЖО́ВНА, рідко ЖО́ВНИ, вен, мн. (одн. жо́вно, а, с.).

1. Затверділі хворобливі пухлини у вигляді гуль на тілі людей, тварин, на рослинах.

Як вийшла бабище старая. Крива, горбатая, сухая… І як в намисті — вся в жовнах (Котл., І, 1952, 115).

2. Мускули на вилицях, що випинаються при стисканні щелеп.

Не огризався [Бронко], хоч і стискав зуби, аж жовна під вилицями випинались (Вільде, Сестри.., 1958, 338).

ЖОВНА́, и́, ж.

1. Те саме, що дя́тел.

Чи вітерець шепне, чи жовна там кору На липі подовбе.., вона [молода кізочка], мов тороплена, Шукає матері, дрижить (Г.-Арт., Байки.., 1958, 183);

Тихо довкола, тілько вівці шелестять у папороті, десь-колись пес гавкне, зелена жовна застукає в лісі або закричить вивірка (Фр., IV, 1950, 25).

2. діал. Іволга.

Де-де ятел довбав, жовна фітькала, туркала горлиця (Свидн., Люборацькі, 1955, 145);

Блискавицями з дерева на дерево перелітають жовни, їхні співучі переливчасті флейти ллють над озером мелодійні струмки (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 913).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жовна — Жо́вна: — дятел [4;21;25;51;I,IV,VI] — рід дятла [V] Словник з творів Івана Франка
  2. жовна — жовна́ іменник жіночого роду, істота птах * Але: дві, три, чотири жовни́ Орфографічний словник української мови
  3. жовна — мн., (на шиї) ґулі, опухи, пухлини; (на вилицях) м'язи; од. жовенце. Словник синонімів Караванського
  4. жовна — I жовн`а-и, ж. 1》 Те саме, що дятел. 2》 діал. Іволга. II ж`овнарідко жовни, -вен, мн. (одн. жовно, -а, с.). 1》 Затверділі хворобливі пухлини у вигляді ґуль на тілі людей, тварин, на рослинах. 2》 М'язи на вилицях, що випинаються зі стисканням щелеп. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. жовна — ДЯ́ТЕЛ (лісовий птах), ЖОВНА́, Я́ТЕЛ (Я́ТІЛ) (Я́ТІЛЬ) діал., КЛЮВА́К діал., КЛЮЙДЕ́РЕВО діал., ДОВБА́Ч діал., ДОВБА́ЛО діал. В дубову кору дятел стука (Я. Щоголів); Ворона крякне та жовна о пень сухий застукотить (І. Словник синонімів української мови
  6. жовна — Жо́вна, жо́вен і жо́вни, жо́внів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. жовна — I. Жовна, -ни ж. пт. а) Иволга. Лебед. у. б) Дятелъ зеленый. Вх. Пч. II. 13. в) — зелена. Дятелъ зеленый. Вх. Лем. 414. г) — тарчаста. Пестрый дятелъ. Вх. Лем. 414. д) — чорна. Черный дятелъ. Вх. Лем. 414. --------------- II. Жовна и жовни с. мн. Словник української мови Грінченка