жовкнути
ЖО́ВКНУТИ, ну, неш; мин. ч. жовк і жо́вкнув, ла, ло; недок. Робитися, ставати жовтим, набирати жовтого забарвлення.
Пшениці та жита в’яли й жовкли (Н.-Лев., IV, 1956, 13);
Як надходить осінь, птахи мовкнуть, Жолуді давно дозрілі жовкнуть (Мур., Піонер. слово, 1951, 57);
// Робитися, ставати блідим з жовтим відтінком (про обличчя).
Вона нікого не хотіла тоді бачити, не ходила обідати, жовкла і худла за один день (Коцюб., І, 1955, 325).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- жовкнути — жо́вкнути дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- жовкнути — Жовтіти, ставати жовтим, жовтішати, (трохи) прижовкати; (- зелень) в'янути, засихати, вигоряти; (- людей) приб. марніти, блякнути. Словник синонімів Караванського
- жовкнути — -ну, -неш; мин. ч. жовк, жовкла, жовкло і жовкнув, жовкнула, жовкнуло; недок. Робитися, ставати жовтим, набирати жовтого забарвлення. || Робитися, ставати блідим із жовтим відтінком (про обличчя). Великий тлумачний словник сучасної мови
- жовкнути — в оча́х жовті́є (жо́вкне, темні́є і т. ін.) / пожовті́ло (пожо́вкло, потемні́ло і т. ін.) кому, у кого і без додатка. Хто-небудь втрачає здатність нормально бачити, комусь стає погано від фізичного болю, втоми, хвилювання і т. ін. Фразеологічний словник української мови
- жовкнути — ЖОВТІ́ТИ (ставати жовтим, з жовтуватим відтінком), ЖО́ВКНУТИ, ПРИЖОВКА́ТИ, ЗОЛОТИ́ТИСЯ, ЗОЛОТІ́ТИ, ЗАЖОВКА́ТИ рідше, ЖОВТІ́ШАТИ підсил.; ПОЛОВІ́ТИ (перев. про жито, пшеницю). — Док. Словник синонімів української мови
- жовкнути — Жовкнути, -кну, -неш гл. Желтѣть, становиться желтымъ. Без милого дівча жовкне як трава без роси. Чуб. V. 298. Словник української мови Грінченка