1. Словник української мови в 11 томах

жовтуватий

ЖОВТУВА́ТИЙ, а, е. З жовтим відтінком, не зовсім жовтий.

Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались (Н.-Лев., І, 1956, 273);

У довгому коридорі під стелею ледь блимала жовтуватим світлом маленька електролампа (Хижняк, Тамара, 1959, 127).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жовтуватий — жовтува́тий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. жовтуватий — див. жовтий Словник синонімів Вусика
  3. жовтуватий — -а, -е. З жовтим відтінком, не зовсім жовтий. Великий тлумачний словник сучасної мови